Юра | Дата: П`ятниця, 28.02.2014, 00:24 | Повідомлення # 1 |
Полковник
Група: Администраторы
Повідомлень: 197
Статус: Offline
| Міністр освіти і науки Сергій Квіт
Сергі́й Миро́нович Кві́т (* 26 листопада 1965, Ужгород) — український літературознавець, журналіст, педагог і громадський діяч, президент НУ «Києво-Могилянська академія». Відомий своєю АнтиТабачною позицією.[1]. Посів 184 місце у рейтингові журналу «Фокус» «200 найвпливовіших українців 2010 року»[2], 191 місце 2011 року[3], 190 місце у цьому ж рейтингу 2012 року[4] та 194 — у 2013 році[5]. Міністр освіти і науки України в уряді Арсенія Яценюка з 27 лютого 2014 року.
Сфера діяльності — масові комунікації, філософська герменевтика. Життєпис
Сергій Квіт народився в Ужгороді. У 1982 р. закінчив середню школу № 17 у місті Львів. У 1983–1985 роках проходив службу в 29-й окремій спортивній роті Прикарпатського військового округу Збройних сил СРСР. Майстер спорту з фехтування. Освіта
1985 — Підготовче відділення факультету журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка 1991 — Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка 1997 — Кандидатська дисертація в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка 2000 — Докторська дисертація з філології на тему: «Дмитро Донцов і „Літературно-Науковий Вістник“ („Вістник“) на тлі розвитку української літератури і журналістики 20-х — 30-х років. Ідеологічні, естетичні та організаційні принципи». 2001 — Доктор філософії (PhD, Український вільний університет, Мюнхен, Німеччина) 2004 — Києво-Могилянська бізнес школа, Модуль «Стратегія в умовах турбулентності» 2005 — Києво-Могилянська бізнес школа, Модуль «Майстерність управління людськими ресурсами» 2011 — Києво-Могилянська бізнес школа, Модуль «Вирішення проблем в командах за методологією Адізеса»
Професійна діяльність
1991–1992 — Журнал «Слово і час», редактор відділу 1993–2003 — Журнал «Українські проблеми», головний редактор 1996–2001 — Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доцент 2000–2001 — управління преси і книговидання Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України. 2001–2005 — Могилянська школа журналістики, директор 2002–2007 — Національний університет «Києво-Могилянська академія», декан Факультету соціальних наук і соціальних технологій, професор 2007—дотепер — президент Національного університету «Києво-Могилянська академія». Обраний на 16 сесії Академічної конференції НаУКМА (вищому колегіальному органу самоврядування університету) 219 голосами (57,9%) з 378 учасників таємним голосуванням[6] 2014 — Міністр освіти і науки України
Суспільно-політична діяльність
1990-дотепер — член-засновник Асоціації «Нова література» 2002–2009 — президент Центру медіареформ 2006–2010 — голова Консорціуму з університетської автономії 2006-дотепер — член Національної комісії з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі 2012-дотепер — член Наглядової ради Незалежної асоціації телерадіомовників
АнтиТабачна позиція
У травні 2011 року разом з В'ячеслав Брюховецьким, Володимиром Моренцем, Володимир Панченком та Андрієм Мелешевичем видав книжку «Час „дешевого клоуна“. Українська освіта: випробування горе-реформами»[7].
26 серпня 2011 року Сергій Квіт звернувся із судовим позовом до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України з приводу несправедливого розподілу місць державного замовлення на 2011/2012 н.р.[8]. Як наслідок — на 2012–2013 н.р. місця державного замовлення були Києво-Могилянській академії повернуті[9].
3 січня 2013 року Сергій Квіт звернувся із судовим позовом до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України з приводу спроб Міністерства заборонити «перехресний вступ» на магістерські програми НаУКМА[10]. Вимоги «відомства Табачника» були розцінені у Могилянці як зазіхання на університетську автономію та продовження політики, спрямованої на деградацію української освіти. Публікації
Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет. — Галицька Видавнича спілка (видання друге, виправлене і доповнене), Львів, 2013. Герменевтика стилю. — Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», Київ, 2011. Масові комунікації. — Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», Київ, 2008. Герменевтика. — Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», Київ, 2005. Есеїстичний семінар. — Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», Київ, 2004. Основи герменевтики. — Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», Київ, 2003. Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет. — Видавництво Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2000. Естетична доктрина Михайла Рудницького. — (Журнальна публікація). — Визвольний шлях. — кн. 2-6, 9-10, 2000. В межах, поза межами і на межі. — Київ (Асоціація «Нова література»), 1999. Ukraina Irredenta. 13+2. — Київ (Асоціація «Нова література»), 1997.
Критика
У лютому 2012 Сергій Квіт, відвідавши виставку «Українське тіло», заявив: « — Це не виставка, а лайно!» та ініціював закриття[11] виставки в приміщенні Центру візуальної культури (ЦВК) при університеті. Закриття виставки і ЦВК визвало протести збоку студентів і звинувачення С. Квіта у «цензурі», «адміністративному тиску»[12][13]. У березні 2012 року Вчена рада Києво-Могилянської академії закрила ЦВК через «свідоме нанесення шкоди репутації НаУКМА, підміну академічних критеріїв діяльності ідеологічно-політичними, нетерпимістю до інакших думок і поглядів, публічну дискредитацію свої колег, систематичне введення в оману адміністрації НаУКМА»[14].
Тоді ж закрив ЦВК в зв'язку з анонсованою лекцією німецького історика Гжегожа Россолиньського-Лібе «Степан Бандера: життя українського революційного ультранаціоналіста та пам'ять про нього, 1909–2009» з циклу проекту «Націєтворчі процеси в Україні у XX сторіччі». Ця лекція також була скасована у інших ВНЗах Львова, Києва та Дніпропетровська. Це дало привід організаторам — Фундації Генріха Бьолля та Німецькій службі академічного обміну (DAAD) — звинуватити українську сторону у «обмеженні академічних свобод» та «самоцензурі»[15][16]. Центр Польських та європейських студій НаУКМА виступив з публічною відповіддю на заяву Фонду Бьолля[17].
Нагороди та відзнаки
1994 — Премія журналу «Світо-вид» 1996 — Премія «Благовіст» 2001 — Відзнака мера Києва за діяльність у Державному комітеті інформаційної політики 2004 — Премія Фундації Українського вільного університету 2005 — Грамота мера Києва за наукову та педагогічну діяльність 2007 — Медаль Святого Петра Могили http://uk.wikipedia.org/wiki....8%D1%87
Давайте разом спробуємо створити нову Україну?
|
|
| |